Символ віри
© Українська Греко-Католицька Церква Джерело: catechismugcc.org
Ніке́йський си́мвол ві́ри — християнський символ віри, прийнятий на Першому Нікейському соборі (325). Формула віросповідання, в якому оголошувалася божественність Бога-Сина, названого «єдиносущим (ομοούσιος, consubstantialis) Отцю», а після короткого третього компонента формули («віруємо в Духа
Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.
І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками.
Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований.
І воскрес у третій день, згідно з Писанням.
І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.
І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця [і Сина] ісходить, що з Отцем і Сином рівнопокланяємий і рівнославимий, що говорив через пророків.
В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву.
Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів.
Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.
Див. також
- CCC 185–1065
- Compendium 33–217
- Enchiridion Indulgentiarum conc. 28 § 2, 3°